Новини

Ренесанс українського кіно

Цьогоріч в кінопрокат вийшло значно більше українських стрічок, аніж у попередніх роках. Виникає запитання: чи вітчизняні  фільми і досі сидять в темному середньовіччі за якістю, а може продукт українських митців все ж таки перероджується?

Чи все так погано?
Цього року на екрани вийшло кілька десятків стрічок: історичний фільм “Червоний”, драми “Рівень чорного”, “Стрімголов”, документальний альманах “Контури”,  спортивна драма “Правило бою”, документальні фільми “Маріуполіс” та “Будинок “СЛОВО”,  комедії “Інфоголік”, “DZIDZIO Контрабас”, трагікомедія “Мир вашому дому”, фентезі “Сторожова застава”, дитячий пригодницький фільм “Урок магії”, історична драма “Чужа молитва”. Що думають про розвиток і популярність наших фільмів самі творці, розпитала у режисера медіа-проекту “Ukraїner”,  Миколи Носка: “Українське кіно не просто відроджується, воно еволюціонує. Власне, через активну допомогу держави у фінансуванні, зараз ми бачимо більше стрічок на великому екрані. В Україні розвивається фестивальне кіно, з’являються  нові фестивалі – “86” в Славутичі або “Docudays” в Києві. Бо питання не тільки виробництва, а у бажанні глядача дивитися це кіно, розуміти і читати візуальну мову. У нас проблема з кінотеатрами, і це  найбільша перешкода в дистриб’юції кіно. В 50-тисячному містечку може не бути кінотеатру взагалі, а якщо є, то там показують лише розважальні фільми, фестивальних немає”.

Пофестивалимо?
Протягом листопада відразу декілька українських фільмів візьмуть участь у конкурсних та позаконкурсних програмах. Той факт, що європейський глядач є відкритий до українського кіно (принаймні фестивального) дуже тішить. Та на жаль, у нашій країні помітна тенденція, що вітчизняні фільми з обіймами приймають закордоном і ще безліч нагород дають, а ми ж свого продукту не пропагуємо, а подекуди й не розуміємо. Український глядач – це як дитина з ліками, вип’є лише  солодкі і кольорові, а якщо таблетка гірка – заховає якнайдалі. “Фільми, які виграють гран-прі в Каннах, в Житомирі навряд чи показують. Таким чином, наш глядач не зовсім ознайомлений зі світовим елітним кіномистецтвом. В Україні не часто транслюють в кінотеатрах фільми наших сусідів: поляків, чехів, словаків, румунів. Тому, важко розуміти, наприклад, стрічку “Плем’я”, яку сприйняли у світі, як нову візуальну мову. Потрібен розвиток фестивалів в малих містах, де б показували документальне кіно, короткометражки, кінопоезію, арт-кіно” – роздумує Микола Носок.

Вранці гроші – ввечері фільми
Дефіцит українського якісного кіно багато пояснюють браком коштів. Чи дійсно це так і чи, маючи мільйони за пазухою, ми б знімали блокбастери, не гірші від голлівудських? Чи все таки, якщо добре пошукати, гроші знайдуться? “Ми будемо збільшувати підтримку кінематографа. У цьому році ми запропонували 500 млн. грн. на підтримку українського кіно. Але я не виключаю, що ми збільшимо під час підготовки бюджету до другого читання цю цифру, щоб пришвидшити підтримку кіновиробництва в країні”, – наголосив прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.  Варто зазначити, у проекті бюджету на 2018 рік закладено 500 млн. У 2017 році на підтримку кінематографа була виділена така ж сума, і тому в прокат вийшла рекордна кількість фільмів. Що ж не так з нашим кіно? Розпитую в Миколи Носка: “Бракує аншлагу. Потрібні місця для перегляду  і сформований глядач”. Тобто, гроші знайти можна, полювати треба за оригінальними ідеями і талановитими митцями, яких в Україні не бракує і які втілять ідеї в реальність.

Депресивне держкіно
Одна з останніх кінострічок, яку я мала змогу переглянути –  “Стрімголов” Марини Степанської. Це – драма, історія Антона, музиканта-вундеркінда, який не впорався з покладеними на нього сподіваннями, повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом. Одного разу Антон зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти себе в житті.  Держкіно забезпечило увесь бюджет фільму  у розмірі 10 мільйонів  гривень. “Стрімголов” брав участь в головній конкурсній програмі 52-го Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах. Та навіть такий великий послужний список не врятував цю стрічку від… депресії. Драма повинна налаштовувати на роздуми, та чому  багато вітчизняних фільмів  сумні, жалісні і депресивні?  Творці  запевняють, що знімають те, що бачать і  картини – для глядача, який вміє думати. Та після перегляду я і ще десяток молодих людей виходимо із залу спустошеними. До таких стрічок можна додати фільми «Межа» чи «Гніздо горлиці». Талановиті і якісні роботи, яким не бракує відтінку суму і пригніченості. Та на щастя, в кінопрокаті 2017 року вистачає й сімейних фільмів. Це перше українське фентезі “Сторожова застава”, комедія “DZIDZIO Контрабас” чи мультфільм “Клара” (який, до речі вийде на екрани до кінця цього року). Тобто, якщо ви поціновувач драми – запасайтесь хустинками, її знімають часто. А якщо вам  бракує позитивних емоцій та сміху – то й для вас українські кінорежисери приготували кілька “родзинок”.

Хто шукає – той знайде
Український кінопродукт є, просто він недостатньо розрекламований і потребує нелінивого глядача.  До кінця року в кінопалацах заплановано прем’єри стрічок: “Кіборги” Ахтема Сеїтаблаєва,”Брама” Володимира Тихого тощо. На цьому список нових українських фільмів не завершується. У 2018 році прокат поповниться відзнятими картинами, до речі, у Держкіно обіцяють збільшити фінансування зйомок.

Не можу дочекатись нових трейлерів!

 

 

 

 

 

 

Новини

Follow Me